Persona grata

Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрі­шнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослі­дженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють ко­жен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оцінка доказів - це не поєднана з будь-якими практичними діями розумова (логічна) діяльність суб'єкта доказування, а спрямована на визначення обов'язкових ознак кожного доказу окремо та їх сукупності (належності, допустимості, достовірно­сті, достатності), що забезпечує формулювання обґрунтованих висновків, здатних впливати на прийняття законних процесуальних рішень. 

Відповідно до ст. 84. КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказу­ванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість особи у вчиненні цього пра­вопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення); 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір проце­суальних витрат; 4) обставини, що вливають на ступінь тяжкості вчиненого криміналь­ного правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підста­вою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Саме це можна визначити як загаль­ний предмет доказування - однаковий для всіх кримінальних проваджень незалежно від їх етапу.

Підготовче судове засідання було призначено на 15.08.2014 р (ч. 3 ст. 185 КПК України), суддя Попович В.С. У підзахисного немає документів, які би посвідчили його особу. Розгляд відкладався неодноразово. Прокурор подавала різні довідки, в тому числі про звільнення з місць позбавлення волі, підзахисний не з’являвся до суду, причина «поважна» - охорона без посвідчення особи в суд не пропускає. 29.10 2014 р. суд ухвалює рішення про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків до 30.11.2014 р (у суді неможливо встановити особу обвинуваченого). 

Участь «цивільних» осіб у контролі за вчиненням злочину – законна чи протизаконна?

Взяття під варту – некомпетентність чи неправосудне рішення.

Особа О.О.О.  обвинувачується у кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 1 ст. 309 КК України. Адвокат був призначений Івано-Франківським ЦНБВПД на стадії судового слідства. Після ознайомленням з матеріалами справи дійшов висновку, що досудове слідство проведене з деякими порушеннями, але виправдати обвинуваченого не буде змоги. Тому в сторони захисту є два варіанти:

1. Представити суду довідку, що О.О.О. добровільно звернувся до лікувального закладу та розпочав лікування від наркоманії. (Івано-Франківський обласний наркодиспансер). На основі такої довідки, відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України, суд звільняє О.О.О. від кримінальної відповідальності.

2. Укласти з прокурором угоду про визнання винуватості, яку публікуємо нижче. (Основу взято за адресою: http://prigovorsuda.info/)

Надання безоплатної правової допомоги в Україні гарантувалося ст. 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно», але реально безоплатна правова допомога (вторинна) почала надаватися тільки з набранням чинності Закону України «Про безоплатну правову допомогу»